Запитую я у багатьох старожилів Носівки: „Скажіть, де знаходилася школа глухонімих?” І, на моє здивування, ніхто із них не знає, чи справді була та школа в Носівці. Таку саму відповідь я отримав від ветерана педагогічної праці, жінки доволі поважного віку Н. М. Буняк. І тим більше дивує те, що працівники райвно також не змогли розповісти про діяльність цієї школи. А школа глухонімих на Носівщині була.

 Мій батько, Соломаха Олексій Степанович, після закінчення 7 класів в с. Червоні Партизани вступив до сурдопедагогічної школи при інституті дефектології в м. Харкові. І по закінченню її восени 1938 року розпочав працювати в школі глухонімих м. Носівка.

 Олексій Степанович розповідав, що школа знаходилася в низенькій хатині по вулиці Буняківська, цю назву віднедавна вона носить і зараз. В одній половині знаходилася загальноосвітня початкова школа до 4 класів, а в іншій половині була школа для глухонімих, яка складалася з одного класу, де навчалося 16 учнів, які прибули з багатьох районів області.

 Тоді в школі була неабияка база для навчання: підручники з мови та арифметики, спеціальні букварі, кольорова азбука, різноманітні таблиці, наочне обладнання (плакати, безліч малюнків з граматики тощо).

 Вже у 1939 році Олексій Степанович брав участь у з’їзді учителів сурдопедагогіки, де він виступив з доповіддю про роботу спеціальних шкіл. У квітні 1939 року в журналі для глухонімих була вміщена ця доповідь і його фотографія. Олексій Степанович Соломаха працював у школі глухонімих до осені 1940 р. і був призваний до лав Червоної Армії.

 Запам’яталася мені одна розповідь батька, як вони з товаришем із райвно відвідували сім’ї, в яких були діти з вадами мови і слуху. Тож коли вони підійшли до хати, де проживає одна із таких сімей, то на ганку їх зустрів хлопчик. Коли вони запитали у нього: „Тут живе Галина Тимофіївна?”, він почав розмахувати руками, показуючи на вуха. Та коли ми запитали: „Мама вдома?”, хлопець радо закивав головою і жестами запросив нас до хати.

 Так ось воно яке, слово „мама” – його розуміють усі.

Володимир СОЛОМАХА, наш громадський кореспондент.

№51(9067)