Є одна біблейська мудрість. Ще з тих часів, як Бог ходив по землі. Під виглядом звичайного перехожого підійшов якось він до річки, біля берегів якої у своїх човнах рибалили чоловік та жінка. "Перевезіть мене, будь-ласка, на інший берег", звернувся він з проханням до жінки. "Знаєш, я така заклопотана, у мене стільки роботи, що я не можу виконати твого прохання, незнайомцю", відповіла та. "Тоді, може, ви мені допоможете", звернувся він до чоловіка. "Без проблем," з готовністю відповів той, "Сідайте". Ступивши на протилежний берег, Бог подякував за допомогу. А затим сказав: "Нехай же буде так віднині й назавжди: у жінки завжди не вистачатиме вільного часу, тоді як у чоловіків - все навпаки"...
Бодай з почуття жіночої солідарності не хотілося б осуджувати ту прадавню жінку, у якої, мабуть, і справді не знайшлося часу допомогти незнайомцю. Хоча, звісно, для нас було б краще, якби вона таки це зробила. Принаймні, не довелося б навіть порушувати проблематику гендерної рівності, рівноправності та забезпечення паритетності статей, словом, теми, що останнім часом набула в нашій державі особливої ваги. Причому актуальна вона не лише для України. Невипадково ж нині навіть у календарі з"явився Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Відзначається він наприкінці листопада. Тож цілком закономірним, що саме ці "гендерні" питання якраз і були заголовними в нещодавній розмові за круглим столом за участю представниць кращої половини людства з числа керівників підприємств та установ, громадських організацій та формувань, ініційованій відділом у справах молоді та спорту райдержадміністрації.
Характеризуючи статистичний гендерний портрет району, начальник відділу В.В. Омельченко наголосила на тому, що в цілому він мало відрізняється від середньостатистичного в усій державі. Погіршується репродуктивне здоров"я жінок, зростає кількість серцево-судинних захворювань, злоякісних утворень. Цілу низку проблем, зокрема, несприятливі тенденції демографічних процесів, значне зменшення народжуваності, погіршення здоров"я жінок та дітей, скорочення середньої тривалості життя, зумовлює й становище жінок на ринку праці, де саме жінки залишаються найпершими та найголовнішими претендентами на отримання статусу безробітних. Загалом же дискримінація за ознаками статі спостерігається практично в усіх сферах життя. Адже якщо чоловіки переважно займають керівні посади, то жінки "тягнуть" на собі весь тягар відповідальності в середній ланці органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, сфери освіти та охорони здоров"я тощо. А паралельно ще й ведуть домашнє господарство, виховують дітей, забезпечують порядок та затишок у родині...
Заради справедливості варто б нагадати, що свого спеціального розв"зання потребують і проблеми чоловічого соціуму, котрі за масштабністю та значенням не менш соціально значимі, ніж жіночі.Так, наприклад, чого варте лише те, що тривалість життя чоловіків майже на десять років менша, ніж жінок, що доволі значуще "розхитує" соціальний баланс усього суспільства. Втім, залишивши цього разу чоловікам самостійно захищати свої права та відстоювати власні інтереси, учасники зустрічі поділилися напрацьованим досвідом вирішення своїх гендерних питань та проблем. До речі, досить повчальним у цьому плані став досвід роботи Спілки жінок України, яку в районі очолює Л.В. Кізенко. Надзвичайно активна та діяльна, Людмила Василівна й іншим своїм спілчанкам, причому різних вікових категорій, не дає самозаспокоїтися, активно співпрацюючи з жінками-керівниками, ветеранами, підприємцями й навіть безробітними, об"єднуючи їх у громадські спілки та клуби. Так, на сьогодні у районі досить активно працюють клуби жінок-ветеранів "Берегиня", клуб ділових жінок "Мальва", клуб при районному центрі зайнятості "Надія".Зібравшись разом, жінки зі своїми президентами О.І.Давиденко, О.І. Дикою, Л.І. Балаєвою, Г.М. Красносільською не лише обговорюють різноманітні питання участі жінок в суспільно-політичному житті району, а й проводять зустрічі з керівниками виконавчої влади, місцевого самоварядування, видатними людьми нашого краю, організовують поїздки по визначних та історичних місцях області. З метою вирішення важливо-необхідних матеріальних питань жінок ще в 2000 році створили власну кредитну спілку, згодом відкрили, створивши додаткові робочі місця, ще й філію обласної "Чернігівської". Завдячуючи неспокою Людмили Василівни, активно працюють і жіночі організації на селі. Так, справжніми жіночими ватажками зарекомендували себе голови жіночих рад з Калинівки Віра Олександрівна Глушко, з Козар Оксана Андріївна Лопата, з Лихачева Лариса Петрівна Гриценко, з Рівчак-Степанівки Людмила Федорівна Бондаренко, Валентина Іванівна Кратко з Шлях-Ілліча та ряду інших.
Ділячись своїм досвідом роботи, голова жіночої ради з козар Оксана Іванівна Лопата зазначила, що для ділової, активної та ініціативної жінки нині практично ніколи не стоїть питання: а що, власне, вона може? Адже їй під силу практично все, оскільки немає на селі жодної сфери, до якої вона б не мала безпосереднього стосунку. Допомога у вирішенні шкільних проблем, організація санітарних днів та озеленення, волонтерська діяльність, не кажучи про спокон віків святі материнські обов"язки, та що там говорити, навіть сільська художня самодіяльність почасти лежить на плечах сучасної жінки. Й причому досить успішно...
Це їхнє вміння самоорганізуватися на подолання труднощів та житейських проблем неабияк стає в нагоді тоді, коли жінка, нехай і тимчасово, проте опиняється за бортом виробничого життя, наголосила у своєму виступі директор районного центру зайнятості Галина Володимириівна Красносільська. Адже, на жаль, районне безробіття ось вже тривалий період носить суто жіночий характер. До недавнього часу поглинаючи нашу робочу силу, навіть столичний мегаполіс віддавав перевагу саме чоловікам, оскільки позмінний чи повахтовий характер роботи підходить далеко не всім жінкам. Особливо, якщо у родині є неповнолітні діти, за якими треба наглядати, утримується підсобне господарство, котре також допомагає долати економічні та фінансові труднощі, присадибна ділянка тощо.
Втім, навіть працюючі жінки далеко не завжди знають свої права й не вміють ними належно користуватися. Покладаючись більше на авторитет чи авторитаризм адміністрації, зазначила спеціаліст управління праці та соціального захисту населення Людмила Олександрівна Нестеренко, профспілки в ряді установ та організацій, підприємств практично бездіють, колективні договори укладаються формально, без урахування поправок до нового законодавства...
Низку питань гендерної проблематики піднімали у своїх виступах районний психолог Ірина Вікторівна Ріпа та психолог Носівської ЗОШ №1 Марія Петрівна Петренко, начальник відділу районного центру соціальних служб для молоді Алла Володимирівна Ляшенко. Вони також поділилися своїм досвідом роботи з учнівською молоддю по даному питанню, а також співпраці з прийомними сім"ями та сім"ями, у яких виховуються неповнолітні діти. Багато уваги приділялося вивченню практики гендерного виховання та збереження репродуктивного здоров"я.
Знаходять застосування своїй активності й учасники клубу жінок-ветеранів "Берегиня". Розповідаючи про свою понад дванадцятирічну діяльність, його президент Олександра Іванівна Давиденко була переконана в тому, що будь-яке об"єднання обов"язково матиме реальну силу та вплив, якщо тільки захотіти робити. Щомісяця у засіданнях клубу бере участь близько тридцяти жінок-ветеранів, котрі завжди знаходять собі справу до душі, ведуть активну волонтерську роботу, вшановують своїх іменинників та ювілярів. А ще - займаються активною просвітницькою народознавчою роботою, що неабияк надихає, спонукає до подальшої їхньої активності...
Словом, розмова за круглим столом була не лише дуже цікавою, а й надзвичайно корисною в багатьох аспектах. Адже його учасники не лише обговорили певні актуальні проблеми гендерної рівності, визначили власну роль у суспільно-політичному та громадському життя свого району, а й виробили подальшу стратегію щодо виконання районної програми забезпечення рівних можливостей забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків. Утім, як на мене, один суттєвий недолік в організації цього зібрання таки був. Мабуть, таки варто було б запросити на нього якомога більше чоловіків. Зокрема, й з верхніх ешелонів районної влади. Хай би послухали, як жінки вирішують свої проблеми, прагнуть долати кризові явища. Думаю, для них це було б неабияк повчально...
К.МИХАЙЛЕНКО.
№50(9066)
