Світова людськість у сум’ятті від новин і невеселих прогнозів на майбутнє. У тривогах бідні й багаті від економічного апокаліпсису наразі, випробувань, які можуть настати в зв’язку зі світовою кризою. Що говорити про Україну, якій щойно прогнозували величезні неприємності від боргів, якщо виявляється, ми в світі із зовнішніми кредитами в 116 млрд. доларів, в тому числі із щойно наданим Міжнародним валютним фондом, далеко не останні. Виявляється, найслабкішою в світоустрої є економіка не якої-небудь держави, а США, де нагромадили боргові зобов’язання на десятки трильйонів доларів. І знаєте, хто найбільше кредитує американців? Виявляється, Китай, який упродовж останніх десятиріч завидно розвивається безпрецедентно високими темпами. За свідченням фахівців, у числі перших в світовій економіці за піднебесною – Індія, Росія, Бразилія... Навіть не європейські держави, у партнерство до яких ми прагнемо, а таки Росія, яка прагне конвертувати свого рубля й продавати за нього свої енергоносії.

 Отже, за логікою, не долар мав би правити сьогодні у світі, а китайський юань чи російський рубль... Виявляється, світ навіть в економіці живе легендами, а не в реальній дійсності. І, на жаль, перед цим ідолом у поклоні й ми, проголосивши себе незалежними. Либонь, через це й поубогішали, наразі тепер, коли на той злощасний долар рівняються у всьому від вартості металу, енергоносіїв, товарів хімічної промисловості до продуктів харчування, цвяха, електролампочки... Господи прости.

 Чи не парадоксально, що поштовики, зв’язківці, очевидно, й інші свої послуги надають з огляду на міфічну злощасну вартість закордонної валюти, якій вже, напевне, не раді й самі господарі. А якщо ще й комунальники перерахують свої затрати на прибирання

сміття?! Порятуй нас, Боже!

 Будь він неладний, хай упаде, нарешті, й ніколи не піднімається, як написала кілька років кілька тому до нашої газети одна із сільських жіночок, котра, напевне, і в руках не тримала цього, чужого ідеалізованого паперового ідола. Киньте в мене камінь усі, хто молиться на нього, макулатуру далекої і дуже чужої нам держави, яка наштампувала скільки паперових грошей, котрі б засипали її до рукотворних гір, якби з усього світу звезли усі долари американцям.

 Цього літа був у гостях в білорусів. Ніяк не міг збагнути їхніх тисяч, але наскільки милі мені їхні зайчики, бо сусіди їх люблять і вірять більше, ніж ми гривням. Росіяни, уже обмовилися, теж нагромаджують багатство і збираються начхати на долар, китайський юань вже давно зі своїм червоним прапором попереду, оскільки світ визнав, що Піднебесна вийшла на лідера в поставках споживчих товарів. Свою валюту хочуть запровадити ряд держав Перської затоки, а європейці давно із власною. І я хочу поближчати до них, до заможних Європи, Азії, хочу мати гривню з великої літери, щоб вартість на ліки на старість не міряти по курсу...

 Плюю на долар і єдиних два, які талісманом на удачу подарувала мені рідна людина, віддаю, не задумуючись, зустрічному, знемагаючому від бажання випити знайомому.

 Може, зопалу. Але не шкодую, хоч це й страшно, якщо всі візьмуться пропивати долари. Краще, якщо Україна й усі українці ще раз зберуться на Майдані і скажуть: „Доларові ганьба! Слава гривні!”

 О. НЕСТЕРЕНКО

№50(9066)