Кожен із нас, незалежно від місця проживання, соціального статусу і статків, є членом певної територіальної громади – особливої спільноти, яка складається не один рік.
Носівщині цьогоріч виповнюється 85. Ми – велика громада, а в ній чуються голоси і б’ються серця сільських громад, міської. Чи добре чуємо ми одне одного, наскільки ми одна родина, ще красномовно і яскраво підтвердило професійне свято працівників місцевого самоврядування. Воно зібрало широкий загал представників усіх громад і їх ватажків, депутатів, радівський актив до районного будинку культури. Він був заповнений по вінця у настрої спільної думки, що ми – одна родина.
Тепло, з хлібом-сіллю, квітами зустрічали господарі гостей – голову обласної ради Наталію Романову, народного депутата України Івана Куровського, які завжди небайдужі до проблем Носівщини, тож і завітали розділити свято.
Голова районної ради Ольга Самокиша, незважаючи на урочистий настрій, задала діловий тон розмові про місцеве самоврядування як частину державного устрою й механізму управління, розповіла про радівські будні, про неспокій депутатів, які з органами самоврядування залишаються найближчою для людей владою, владою, від якої залежить життєдіяльність кожної громади, настрій і затишок в родинах.
Вітали присутніх і поділилися роздумами про непросте сьогодення, роль у ньому представницької влади, народних обранців, про взаємодію гілок влади Наталія Романова, Іван Куровський, в.о. голови райдержадміністрації Віталій Острянко, інші.
Великій групі депутатів, представників радівського активу, ветеранів та керівників місцевого самоврядування вручені Почесні грамоти районної ради та райдержадміністрації, цінні подарунки. І, безперечно, наснагою для учасників урочистостей йти у радівських буднях, у справах йти життям будівничими, творити добро лунає концерт народних митців районного будинку культури, а затим і святковий „вогник”, в якому вже озвалось Новоріччя, задуми й побажання і далі утверджуватися місцевому самоврядуванню ефективною, прозорою і відповідальною владою. Народною владою справжніх господарів своєї долі.
№50(9066)
|