Сьогодні багато розмов навколо бездіяльності Верховної Ради, депутатського корпусу, його народності, тобто, кому служать наші народом обрані. На вустах, зокрема, немало нарікань і з приводу недосконалості виборчого законодавства в зв"язку із повним переходом на вибори за партійними списками. Які відкривають дорогу в парламент депутатам, яким далекі й чужі проблеми своїх виборців, рідко або взагалі не бувають на своїх округах. З переважної більшості партійного списку люди знають хіба що лідерів з першої п"ятірки...

 Зовсім протилежне маємо з нашим народним депутатом від Блоку Юлії Тимошенко Іваном Куровським, ім’я якого знає вся Україна. Впродовж попереднього і нинішнього скликання він активно в залі Верховної Ради, в парламентській комісії, і публічно відстоює інтереси хліборобів і будівельників, ратуючи за державну підтримку важливих галузей. А ще особистим прикладом їх реформування, вдалих інвестицій стверджує, що саме такий шлях до добробуту людей, соціального захисту незахищених верств населення, розвитку регіонів і держави загалом.

 Депутатський почерк, філософія в дії Івана Куровського і його однодумців в нашому краї навидноті. Це мільйони гривень інвестицій у соціальну сферу Чернігівщини - спорудження й ремонт доріг, закладів освіти й культури, на охорону здоров’я.

 Тільки на те, щоб витягнути з руїн носівські шляхи, адресовано понад 18 млн гривень. Не всім це сподобалося, мовлав може, Ріпкам треба було більше чи Городні. Проте депутатам все таки видніше з їх висоти, що саме Носівщина чи не в найгіршій ситуації, не підтримувалася коштами й раніше. Тепер маємо в радість і від Коломійцівки до Рівчак-Степанівки, і від Носівки до Козар, і частково в Іржавці, Адамівці, Держанівці, макіївській громаді не дорога, а свято...

 Все залишається людям. За таким принципом живе народний депутат, вважаючи: хай недостатньо, але бодай у міру коштів дістанеться кожній школі в період підготовки до навчального року, ФАПу - на порозі зими. Скрупульзно з керівниками громад, головою районної ради Ольгою Самокишею, об"їхавши села Носівшини, визначились в найнеобхіднішому. Кому дах, кому - опалення, кому - сучасне діагностичне обладнання.

 Для людей нерідко не завжди й відомо, хто турбується, щоб прискорити довгобуд "з бородою" школи, вирулювати з тупикової ситуації газифікацію, підставляє плече щораз у найгостріших життєвих моментах на окрузі на звернення виборців. Вони йому вірять і вдячні, навіть, не зважаючи, що депутатська робота, державницька справи обмежують до мінімуму зустрічі в часі на окрузі, який у нього навіть не вкладається географічно традиційний Козелецький виборчий округ, а розтягнувся на всю Чернігівщину.

І все ж добрі традиції Іван Куровський береже і ними шанується. З нагоди Дня працівників сільського господарства він неодмінно із своєю великою родиною агропрогресівців у Степових Хуторах. Вже вдруге за вісім років з часу заснування на руїнах сільгосппідприємств приватного агропідприємства в Степовохутірському палаці збираються представники чи не найчисельнішої селянської сім"ї - трьох громад Бобровицького району, Степових Хуторів з висілками, Калинівки, Коломійцівки, Софіївки, Рівчак-Степанівки, Ганнівки, частково Макіївки нашого та Шатури - Ніжинського. А це понад тисячу працюючих, 4600 пайовиків, майже 20 тисяч гектарів орендованої землі. Людські долі, ветерани і діти, соціальний захист яких він взяв під свою опіку.

Як і завжди, щиро зустріли його з дружиною Ольгою Яківною на степовохутірській землі — з квітами, хлібом-сіллю, вдячністю від усієї душі за все, що зробив і робить для селян. І що кидалось в очі, від цієї людської поваги і шани: за багато років Куровський "не побронзовів", як висловився в доброзичливо-відвертому коментарі столичний гість і ведучий святкового епілогу свята Петро Мага. Залишився простим, земним, доступним для всіх і кожного з переповненого по вінця залу з їхніми проблемами й турботами - хліборобськими, особистими, тими, що хвилюють людей наразі в зв"язку з кризою, яка зупинила в поступі навіть процвітаючі держави, а Україні дала під дих ще й тим, що на владному Олімпі постійні непереливки. Куровський, зважаючи на святковий настрій присутніх, в глибинну політику наразі не заходив. У своєму виступі тепло вітав присутніх і висловлювані йому вдячність, шанобу за досягнуті успіхи господарства в агропромисловому комплексі, соціальній сфері переадресував всім присутнім в залі, тим, хто невтомно працює на полях і фермах сільгосппідприємства. Не для успішних показників, привабливої політики економіки працюємо, наголосив засновник "Агропрогресу", не для справної статистики в гектарах і центнерах - а для людей, аби змінити їх життя на краще, повернути віру, що кожен з них господар своєї долі.

 Криза агропрогресівцям не загрожує, - запевнив свою родину Іван Куровський,— можете в цьому не сумніватися. І якщо чуєте від недругів що наше господарство продається, - не вірте. Не діждуться. Комусь потрібні такі плітки. Справді, навіть покупці приїздили.Але то на їхній совісті. Другий міф, який спростував Куровський, це ніби-то його причетність, що цьогоріч не запрацював Носівський цукрозавод. Правда одна, "Агропрогес" хотів викупити цукрозавод, але господарі загнули астрономічну ціну. І все ж "Агропрогрес" свій обов"язок бурякосійного господарства виконав, посіявши цукристі на 240 гектарах . Чому не на 1200, як торік? Тому що собі в збиток при вартості кілограма цукру в 2 гривні 50 копійок, нижче собівартості прийняли рішення не працювати. Хто крайній в даній ситуації, не вдячно судити, але свій обов"язок перед державою "Агропрогрес" виконав, на думку І.Куровського. Цьогоріч одержали рекордний урожай цукристих - 720 центнерів з гектара. Сировину збули на Згурівський цукрозавод, вже забрали цукор. Готові й надалі підтримувати славу Носівщини бурякосійної, аби Носівський цукрозавод вже в наступному році відродився. Це питання береться Куровським обговорювати із керівниками району, області й, очевидно, з твердого наміру це не просто слова.

 Тепло вітав засновник "Агропрогресу" і народний депутат зал зі святом, щораз піднімаючись від зворушливих монологів на свою адресу, квітів навзаєм, з якими звертались до нього керівники районів: нашого - О.П. Самокиша, Ніжинського, Бобровицького, представники сільських громад, виборці.

 Значно складніша робота на святі випала генеральному директору "Агропрогрсу" Михайлу Шумейку, який підсумував сільськогосподарський рік, проаналізував роботу галузей господарства, назвав поіменно передовиків виробництва. Понад 600 з них, зокрема, й ветерани, орденоносці одержали премії, подарунки. Агропрогресівцям по праву є чим пишатися у році, що завершується. Планка досягнень у виробництві вищає. Закономірно, адже збільшуються посівні площі. Але водночас і організаторська робота, і трудівничий неспокій трудівників господарства, фахівців на видноті. Поповнюється потужною технікою автотракторний парк по всіх відділках, зростає кількість худоби на фермах. На озброєння беруться досягнення науки, передові виробничі технології європейського зразка. Це дозволило при всіх труднощах в короткий термін посіяти і доглянути посіви, вчасно зібрати врожай зернових. Цьогоріч він вдвічі вищий минулорічного, у валі складає 78,5 тисячі тонн при середній врожайності пшениць понад 56 центнерів з гектара, а на окремих площах і більше 77-ти, ячменю - понад 45 центнерів, кукурудзи - 71,5 центнера з гектара.

 Успішно розвивається тваринницька галузь. Наразі в "Агропрогресі" понад 1700 голів ВРХ, в т.ч. 420 корів, близько 2 тис. голів свиней. При цьому продуктивність корів становить 4198 кілограмів, до кінця року планується вийти на 4500 кілограмів. Одержано 95 телят на 100 корів, 14 поросят на свиноматку. Прирости на відгодівлі теж відрадні - понад півкілограмові на ВРХ, 500-грамові - у свинарстві.Приємно, що правофланговими на святковому зібранні названо, зокрема, й Шатурське відділення господарства, де керуючим Володимир Супрун. А втім, названо десятки імен рядових трудівників, керівників, організаторів виробництва, фахівців, які спільно дбають про загальний добробут своїх сіл, своїх родин. Працюючим — достойна оплата, гідний також розрахунок за паї, діють традиційні доплати до пенсій учасникам бойових дій, інвалідам.

М.Я. Шумейко поділився з присутніми представниками громад, трудівниками планами на наступний рік - виробничими, соціального розвитку. Вони поза кризою, яка потрясає світ. І за це щира вдячність Івану Куровському, його дружині Ользі Яківні, які привернувшись серцем і турботами до рідного краю, повернули людям віру в своє майбутнє, майбутнє своїх дітей і внуків, сільчани не задумуються, в крайньому разі, над тим, як сьогодні вижити.

 І ще одна красномовна деталь степовохутріського хліборобського свята. Доброю традицією і подаврунком від Куровських стала концертна програма відомих майстрів сцени. Неперевершений конферансьє Петро Мага, подарувавши господарям і цього разу пам"ятну поетичну посвяту, обмовився, що не знає, кого й везти з артистів на святковий діалог з хліборобами, бо чи не всі видатні й відомі вже тут перебули. Цього разу близькими серцем і настрою іменинників були заслужені й водночас народні Олександр Пономарьов та Наталія Бучинська з відомими танцювальними колективами. Саме ця тема викликала затим широкий діалог народного депутата в колі однодумців про мистецтво, яке таки повинно належати народу, з щирою вдячністю звучала й Наталії Бучинській за її патріотичний надрив у мелодіях про вічну любов до України, талант нести таку любов, сіяти зерна патріотизму. Це спільна риса для тих, хто вирощує хліб і дарує пісню. Приємним експромтом на святі прозвучала пісня "Іванова земля" на слова нашого земляка Миколи Будлянського у виконанні Степовохутірського самодіяльного сільського хору. Схвильовано і рефреном у пісні звучали слова:

В селі росою знову пахне ранок,

І знов серця бентежать солов"ї,

Земля добра КУровського Івана

Вже розширяє обрії свої.

Село, село - колиска України,

Стежки дитинства, юності пора...

Село, село, гордися своїм сином -

Сівачем достатку і добра.