Сімнадцять років тому постановою Верховної Ради прийнято Закон України "Про прокуратуру", який став діяти з 1 грудня 1991 року. Саме цей день і вважається днем народження нової української прокуратури. Нової, кажемо умовно, адже працівниками прокуратури перейнято естафету кращих правоохоронних традицій цієї самостійної радянської інституції, яка покликана захищати права людини та інтереси держави.

 Як і в кожній сфері, стан справ, активна позиція працівників прокурорського нагляду залежить від особистості першого керівника будь-якого рівня - від району до держави. Як про мене, в пам"ятку для носівчан принципова позиція прокурора Віктора Шахова, який не дозволив собі потрапити "під каблук" представників сильних у владі. Не в образу буде сказаним, що наступні прокурори району пройшли, можливо й грамотними фахівцями, законниками, та  не завжди на видноті була їх робота поясненням чому хіба надзвичайно складний, неоднозначний і суперечливий період політичного і правового становлення держави, перебудовчі процеси. Не кожному були під силу особисті завдання, які ставилися в діяльності в міру частих змін пріоритетів і підходів та ще й випереджаючи законодавчу базу.

 Це все, доречі, з честю випало пройти нашому нинішньому прокуророві Олександру Борисовичу Герасименку, саме тому який, здається мені, щонайбільше потрібен сьогодні Носівщині, яка прагне жити в демократичній, правовій державі.

 …На порозі двадцятиріччя його роботи в органах прокуратури. Після армійської служби, навчання в Харківському юридичному інституті юристом за фахом прийшов за направленням працювати він слідчим в Куликівську прокуратуру. Далі - помічник прокурора в Ніжині, слідчий в особливих справах прокуратури Чернігівської області. Особлива сторінка в біографії і в правничій кар"єрі Олександра Герасименка - відрядження в Киргизтан, де працював у бригаді Генеральної прокуратури СРСР під керівництвом старшого слідчого з особливих справ В.І.Винокурова. То був особливий час на крутозламі епохи, розвалу імперії, гострих суперечностей між законодавством і телефонним правом, коли політика брала гору, -------- Конституцію, законність Молодий правник саме з такими уроками для себе вийшов із того відрядження, розслідуючи масові безчинства, які виникали на грунті політичних амбіцій владників і доведеного до відчаю в стражданнях простого народу. Киргизів звели лоб в лоб із узбеками. Й ні ті, ні інші не збагнули в запалі, що батьківщина у них одна...

Це зовсім інша тема, хоч гарт він здобув досить міцний, солідний правничий досвід, дорівняний до набутого в перебудовчий період, який розумом, здається, сприймався, а ось серцем-не завжди.... Натомість Незалежність України після так званого путчу, параду переможців Олександр Герасименко сприйняв і серцем, і розумом. Очевидно, для службової кар"єри слідчим з особливих справ був ще кілька місяців в обласній прокуратурі, а вже з вересня 1997 року Генеральним прокурором України призначений очолювати Бобровицьку прокуратуру.

Два терміни випало йому бути чоловим прокуратури у наших сусідів. Непростий час, складний район не лише близькістю до Києва та постійними набігами гастролерів з електричок, а й особливими взаєминами господарських еліт, конфліктуючих між собою. Вистояв, вимужнів, піднявся вище амбіцій очільників і поводирів, але не вище Основного Закону, не поступившись ні перед ким і не залишившись ні в боргу, ні в обов"язку. Ні перед тими, хто ділити почав землю, майно, провокуючи до конфліктів громаду й владу, ні, тим більше, колегами-законниками.

Добру пам"ять про прокурорську десятирічку Олександр Герасименко залишив у бобровичан, бо чинив завжди по Закону, відстоював принцип, що він один для всіх. Напевне, не переступивши його, саме тому в найскладніших випадках не дійшло, як було в Носівці, до гострих конфліктів, масових безпорядків, хоч таки й у Бобровиці майдан мітингував...

 Та з цим Герасименко не особливо до душі. Головне зібрав дружний колектив однодумців, який успішно робив свою справу. Щороку розкривалися повністю найрезонансніші кримінальні злочини, ключаючи неочевидні для розкриття. За його Бобровицьку десятирічку лише один тяжкий злочин - убивство, залишився нерозкритим.

 Найкращі завжди складалися взаємини з колегами-правниками, господарниками, бо в невиважених рішеннях йому ніхто не дорікнув. І приміщення прокуратури, яке було схоже до нього на примітивний сільський ФАП, він розбудував до взірцевого, подбавши про найкращі умови праці колег. І сьогодні, хто помітив, за рік, що випав йому бути у Носівці, Олександр Борисович максимально впорядкував зовні територію прокуратури, давати лад на якій започаткував ще Володимир Дикий.

 Не безслідно минув для нього перший рік в новому для себе районі. Знайомство відбулося, як говориться ---------, в енергійній роботі. Власне, наші умови незначною мірою відрізняються від сусідів. Та ж близькість до Києва, заїжджі гастролери-крадії з ферм агрофірм, загальна криміногення ситуація, апетитне бажання нажитися на оборудках із землею... До речі, з колегами Олександр Герасименко принципово розслідували земельні зловживання по Козарах керівництва сільради попереднього скликання. Кримінальну справу вже передано в суд і незаконно виділені земельні ділянки в зеленій зоні в центрі села з багаторічними насадженнями, які плекали покоління, очевидно, будуть повернуті громаді. І в Носівці в Герасименка конструктивні взаємини з колегами, з міліції, суду. Не поблажливі, не панібратські, а таки ділові в ім’я законності, правопорядку, в інтересах людини і держави.

 Ця тема - особлива для прокурова, бо нерідко головне в захисті - інтерес державний. А проста людина наразі зачасту залишається з бідою, проблемами наодинці. Олександр Борисович приймає всіх,навіть якщо не за адресою відвідувачі, не перекладає проблему на міліцію чи суд. В допомозі нікому не відмовляє. Таку позицію утверджує і в діяльності колег.

Переважним числом молодий колектив у прокуратурі. Хіба що Людмила Іванівна Сокира - старший помічник з десятирічним досвідом, грамотна фахово, об’єктивна, людяна, його права рука, якщо хочете. Саме вона здійснює загальний нагляд за дотриманням законів в захисті інтересів громадян і держави. Олександр Борисович всіляко підтримує ініціативу колеги.

 Задоволений прокурор і молодшими колегами: Юрієм Супруном, Ларисою Барбарош, слідчим В’ячеславом Пасікою, стаж роботи яких в органах прокуратури два роки. Випускники-червонодипломники вони і в роботі уміло використовують набуті знання, всотуючи багатий досвід колег.

 Надійно забезпечують тил колективу секретар Лариса Щипун, водій Михайло Скрипка, техпрацівниця Ольга Жердецька.

 Невелика, але дружна команда, бойова - і це це для Олександра Герасименка найбільше задоволення, добрий настрій, з яким він щодня поспішає на роботу, не втомившись від неї за два десятки літ. Багато професійних завдань у нього, які не встиг ще реалізувати за рік на новому місці. Але живе цим справжнім прокурором, тобто, на весь зріст, визнаючи тільки закон і його верховенство, інтереси людини, держави, а не тих, хто нехтує їх правами, демократичним шляхом розвитку, цивілізованими нормами, мораллю...

 Як на його думку, кожна людина повинна почуватися щасливою, і тих суспільно-політичних негараздів, які переживаємо наразі, було б значно і значно менше, якби кожен без винятку поважав закон і не намагався його обходити. Власне, прокурора з таким життєвим кредом, нам, либонь і бракувало.

О.ЛЕСЬ.