Так влаштоване наше життя, що лише за порогами часу, на яких відсівається полова заплутаної буденності і химерних ідеалів, коли події і особистості залишаються лише сторінками в історії, їх образи набирають довершеності, нового значення і поціновування. І постать героя Носівщини, відомого партизанського командира Михайла Івановича Стратилата на рубежі сторіччя від дня народження продовжує дивувати сучасників, відкриваючись з несподіваних сторін, надто для людей старшого покоління, які знали його особисто, бойових побратимів, з якими пройшов партизанськими стежками у складі з’єднання „За Батьківщину”. Для них він не легенда, не прізвище у списку героїв нашого краю, а добре знайома непересічна особистість, яка в пам’яті невіддільна від почуття щирої поваги за безмежну людяність, порядність, широту душі й відданість Батьківщині, якій залишався вірним до кінця.

 Саме таким постав М.І.Стратилат перед присутніми на конференції, присвяченій 100-річчю від дня його народження, в спогадах А.П.Кропив’янського, М.К.Шовкун, М.І.Станжура, Г.З.Власенка, його троюрідного брата М.І.Стратилата – відомого художника-графіка, якому, до речі, нещодавно присвоєно звання Народного. У словах кожного із них звучало особливе ставлення до земляка, який прожив недовге, але яскраве життя справжнього сина свого краю. Його не вмістити повністю в жодну з книжок, представлених на тематичній виставці „На віки в пам’яті народній”, як не описати словами найтонші струни мрій і почуттів. Проте, саме на мові літератури та ще в розповідях-спогадах М.І.Стратилат сьогодні говорить з молодим поколінням, передаючи юним частинку свого досвіду і знань, переконань незалежних від часу і обставин, бо любов до рідної землі, свого народу не стирається завісами століть.

 Здавалось, він теж був присутній того дня в актовому залі районної гімназії, новими, раніше невідомими, гранями особистості, багатьма фактами своєї біографії, які віднайшов у архівних документах і розкрив у своєму виступі представник Чернігівського земляцтва В.П.Черненко, здивувавши не тільки присутніх учнів, представників РДА, бібліотеки, що готували конференцію, а й побратимів, людей, з якими свого часу перетинався на життєвих стежинах. І справді хвилинами пролетіли дві години цієї пам’ятної зустрічі, де було по вінця розуміння того, що справжні герої, такі як М.І.Стратилат, не зникають безслідно, а живуть у людській пам’яті немеркнучим взірцем мужності і самопожертви в ім’я своєї Вітчизни.

 Т.ДАНІШ.

№47 (9063) 22.11.2008