Виправдовуючи деякі вчинки людей, Маленький принц говорив своїй чарівній квіточці - Троянді: "дорослі - часом вони ж як діти..." Втім, як на мене, це не зовсім вже й погано, коли людина з висоти своїх прожитих та пережитих років іноді може собі дозволити відкинути певні умовності й таки бодай інколи повернутися у своє дитинство. Що ж тоді залишається дітям? Можливо, спробувати приміряти на себе не таку вже й "солодку корону" непростого дорослого життя. Тим більше, деякі приклади показують, що інколи саме діти можуть справитися з "дорослими" проблемами значно легше та простіше, ніж самі дорослі.

 Днями до нас завітали учні районної гімназії зі своїм екологічним проектом "Міський парк: місце відпочинку чи сміттєзвалище". Що й казати, гімназисти надзвичайно ґрунтовно попрацювали над ним, починаючи від етапу дослідження самої проблеми, збору інформації для роботи й до шляхів її вирішення. Не треба бути визначним економістом, щоб переглянувши його, зрозуміти, що на облаштування парку не потрібні величезні кошти з міського чи районного бюджету. Головне - бажання перетворити парк на улюблене місце для відпочинку. Олександре Максимовичу, перегляньте й ви цей проект, допоможіть дітям у його реалізації. А ми, мешканці міста, вам у цьому допоможемо...

 Поспішаючи на роботу через міський парк, вже не побачила на віднедавна звичному місці дитячої гойдалки. Добре, якщо зняли її ті, хто й облаштовував - до наступного сезону. А якщо знову "попрацювали" вандали, знищивши останній та, власне, і єдиний осередок дитячих розваг нашого загальноміського парку?! Втім, хіба ж тільки дитячих. Навряд чи могли б подумати школярі та комсомольці далеких шестидесятих працюючи на загальноміському суботнику з озеленення, що через сорок років у їхньому парку не знайдеться місця, де б вони могли посидіти на лавках у затінку крислатих кленів, в"язів, лип та ялин, відпочити разом з внуками, поспілкуватися між собою. Не зважаючи на досить широкий резонанс цієї екологічної проблеми, далі банального сезонного санітарного прибирання розділених на колективи шматків парку, справа так і не зрушила з місця. Хоч мерія й обіцяла і сухі дерева повирубувати, й зелені розчистити, й алейки та клумби розбити... На тому й зупинилися. Щоправда, об’єднаними зусиллями громада таки змусила міську владу встановити біля парку кілька сміттєвих контейнерів, й тепер у ньому бодай смітника немає...

 Осінній вітер крутить парком опале листя, струшує засохлі віти. Парк засинає до весни. Чи не час вже братися за основні роботи по його облаштуванню? Як? Перегорніть екологічний проект гімназистів. Там побачите відповідь якщо не на всі, то принаймні на левову частку дорослих запитань...

                                                                                                                                                         К.ГАВРИШ.

Газета «Носівські вісті»  25 жовтня 2008 р.