У черговий раз побувавши на НВКЦ «Прес», вкотре переконалася в актуальності перефразованого крилатого вислову булгаковського професора Преображенського. Про те, що криза народжується й відбувається не в будь-яких інших місцях, а перш за все у людських головах… Кажу це з огляду на побачене на підприємстві: тоді, як тільки останнім часом в районі призупинили свою виробничу діяльність цегельний завод, паркетний цех, скорочують обсяги виробництва інші не такі вже й багаточисельні промислові та переробні підприємства, тут знову набирають працівників. Причому проблему постійного дефіциту робітничих кадрів тут доводиться вирішувати не через погані умови праці чи низькі заробітки, а перш за все через розширення виробництва -- і основної продукції, й супутньої. Отож жодна з кваліфікованих провідних робітничих професій зайвою тут не буває.

 По-друге, «Прес» -- підприємство специфічне, його діяльність напряму пов’язана з машинобудуванням, відтак першого-ліпшого працівника-новачка за верстат не поставиш. Треба, щоб і креслення правильно зумів прочитати, й потрібну деталь за заданими розмірами виготовити, за обладнанням та  верстатами слідкував, й на якості металу розумівся. Натомість, робітничі професії сьогодні, на жаль, у величезному дефіциті не лише в нашому районі, а й загалом у державі. Якщо першочергово колектив «Пресу» суттєво поповнювали колишні працівники заводу «Побідит», який недаремно прозвали кузнею робітничих кадрів, то нині більшість з них або вже пішли на заслужений відпочинок, або ж  знайшли собі іншу, спокійнішу та легшу роботу. Відтак кожен кваліфікований фрезерувальник, зварювальник, токар чи й навіть слюсар нині тут на вагу золота. Ними не розкидаються, навпаки, прагнуть навчати, підвищувати свою професійність та кваліфікацію. А ще навіть організували підвіз своїх робітників  до місця роботи та назад…

   Якщо цехи сусіднього «Побідиту» не зважаючи на численну зміну власників та  специфіку діяльності продовжують роками зяяти пусткою та порожнечею, то  на «Пресі» щодень панує звична робоча атмосфера: розмірено  гудуть агрегати, чується металевий стукіт від  штампувальних машин, токарних та фрезерних верстатів, над якими зосереджено схилилися обличчя робітників, одна за одною падають у спеціальні ящики металеві заготовки. А на території та у складах готової продукції вже пакуються, готуючись до відправки на підприємства вугільної промисловості готові вироби -- конвекторні ролики. Паралельно з основною продукцією робітники іншого цеху «чаклують» над супутньою -- зварюють заготовки до металевих  парканів, воріт, ґрат та багатьох інших, потрібних чи не в кожному господарському обійсті виробів. До речі, в переліку асортименту «супутної» роликам продукції, яку виготовляють місцеві зварювальники, токарів, ковалі, фрезерувальники тощо понад тридцять найменувань. Плюс надання усіляких професійних послуг. Недорогих, проте надзвичайно надійних.

 А знаєте, чим ще дивує нині «Прес»? Не зважаючи на те, що це підприємство пов’язане з машинобудуванням, тут чимало працює жінок. Причому не лише у бухгалтерії, а й безпосередньо у виробничих цехах. 

 -А з ними легше та спокійніше, -- усміхається на моє зауваження керівник підприємства Григорій Волошин.-- А якщо серйозно, то жінки й справді надзвичайно відповідальні та сумлінні, і вчаться швидше…

  Ось і токар Микола САВЧУК неабияк задоволений роботою своїх учениць - Світланою БОНДАРЕНКО та Наталією КОВАЛЬЧУК. Та й поруч зі штампувальницями Любов’ю БЕБОЮй Валентиною ГРИГОРАШ хороша зміна - Валентина ДУБИНЧУК та Анна ЯРМАК, молодці й дівчата-нормувальниці, робітниці інших професій. Це й завдяки їм на території та у цехах  завжди порядок та чистота, продукція своєчасно упакована та відправлена.  А ще спостерігаючи, як вправно та швидко з-під жіночих рук, нехай навіть і в засмальцьованих мастилом та металевою стружкою, народжуються нові деталі та заготовки, й представники сильної статі прагнуть не відставати.А ви кажете -- криза…

К.МИХАЙЛЕНКО.