Чорнобильської трагедії виповнилося двадцять п’ять років. Якби на цьому можна було б поставить крапку! Та, на наше горе, Чорнобиль не має минулого -- чим далі від нас ця катастрофа, тим більше й тривожніше проявляються її наслідки. Ця трагедія змусила усіх нас задуматися над тим, що людина повинна в кожен момент свого життя брати на себе відповідальність за наслідки своєї діяльності. Вона стала прямим нагадуванням про те, що попри всі переваги технічного прогресу, ціна, яку довелося заплатити за приручення мирного атому, була занадто високою. 

 Ця тема була заголовною у розмові голови РДА Анатолія Красносільського та голови районної ради Миколи Васюка з учасниками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Перші керівники району висловили надзвичайну вдячність присутнім за той неоціненний подвиг, який вони здійснили, не шкодуючи свого здоров’я в ім’я порятунку мільйонів людей, вшанували пам’ять всіх, хто віддав за це своє життя. Затим між учасниками зустрічі відбувся діалог, в ході якого йшлося про найбільш важливі, актуальні проблеми чорнобильців. Так, у кількох словах охарактеризувавши діяльність своєї спілки, голова районної організації «Союз «Чорнобиль» Володимир Тригуб зазначив, що, незважаючи на те, що в районі нині проживає близько трьохсот осіб з числа ліквідаторів та постраждалих внаслідок найбільшої техногенної катастрофи, серед яких вісімдесят дітей та вісім вдів ліквідаторів, на жаль, в останні роки ці люди «варяться» у власних проблемах, практично не відчуваючи підтримки та турботи, в тому числі, й з боку державних структур. Втрачено й тісний зв’язок та взаєморозуміння з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Причому йдеться не завжди про матеріальне. Ліквідатори добре розуміють проблеми з державним фінансуванням «чорнобильських» програм. А тому від щирого серця подякували голові РДА за виділення з районного бюджету для тридцяти шести ліквідаторів аварії грошової допомоги. Гірко й соромно стає, і, в першу чергу, самим ліквідаторам, коли їх повертають у кінець черги в аптеці чи виштовхують з громадського транспорту за безоплатний проїзд тоді, як саме цими елементарними правами нарівні з букетом різноманітних захворювань, пов’язаних з приборканням некерованого атома, наділила їх держава. У ліквідаторів часом виникають непорозуміння з представниками відповідних служб з приводу виділення їм путівок на лікування у профільних санаторіях, оздоровлення дітей, нарахування відповідних допомог та призначень тощо. Нарікали учасники зустрічі й на те, що наш район нині в числі небагатьох в області, де ще й до цього часу немає навіть якогось елементарного пам’ятного знака героям-чорнобильцям. Прикро, що відходять у вічність герої-ліквідатори (тільки за останні роки у районі померло чотири учасник и ліквідації аварії), так і не дочекавшись справжнього визнання їхнього подвигу державними нагородами -- орденами та медалями…

 У свою чергу уважно вислухавши всі зауваження та пропозиції учасників зібрання, А.Г. Красносільський зазначив, що всі вони будуть взяті до відома. Насамкінець ще раз подякувавши учасникам зібрання за їхню мужність та відвагу, запропонував відновити практику традиційних зустрічей спілчан з представниками влади. 

К. МИХАЙЛЕНКО.