Меню сайту
Наше опитування
Як ви оцінюєте роботу Носівської РДА
Всього відповідей: 29
Банери

Носівські сайти
Погода
Погода Носівка Прогноз погоди у Чернігові Прогноз погоди у Києві
"Носівські вісті"
Головна » 2011 » Грудень » 18 » ФЕРМЕРСЬКИЙ РУХ: ЗАХОПЛЕННЯ, БІЗНЕС ЧИ СПОСІБ ВИЖИВАННЯ?
18:31
ФЕРМЕРСЬКИЙ РУХ: ЗАХОПЛЕННЯ, БІЗНЕС ЧИ СПОСІБ ВИЖИВАННЯ?
До 20-річчя фермерського руху в Україні
Історія виникнення фермерського руху починає свій відлік, пов’язуючись із славнозвісних столипінських реформ. Саме з того часу створення міцних селянських господарств, по суті, стало масовим явищем. Утім, прокладаючи аналоги між фермерським рухом, що зародився у царській Росії на початку двадцятого століття і фермерством, що, як явище, з’явилося вже у незалежній Україні наприкінці його, по великому рахунку, висновок робимо однозначний: наступаємо на ті ж самі граблі. Причому, як політичні, так і економічні та соціальні. Адже дуже мало зробити селянина вільним, мало дати йому можливість господарювати на своїй власній землі. Ефективно, прибутково працювати на землі селянин може й буде, якщо він і справді сумлінний та працелюбний, лише тоді, коли для цього будуть створені всі суспільні умови. В ході аграрної реформи наші фермерські господарства отримали повну економічну самостійність. Однак їх можливості у підвищенні продуктивності праці, організації високоефективного виробництва сільськогосподарської продукції, на жаль, залишаються нереалізовані через ряд невирішених проблем. Їх начебто й небагато. Але ж які… 
  Гостра нестача фінансових засобів, жорсткий кредитний та податковий пресинг, відсутність нормального державного страхування  — ось головні й найперші причини того, що багато фермерів втрачають інтерес до особистого господарювання, скорочують та взагалі закривають свою діяльність. Відтак якщо на зорі фермерства  тільки в нашому районі налічувалося близько шістдесяти фермерських господарств, то вже через десять років їх число скоротилося наполовину. На сьогодні з тих, хто починав свою фермерську кар’єру двадцять років тому, довірившись державі, повіривши у необоротність та дієвість запроваджуваних  нею економічних реформ, залишилося лише дванадцятеро. Серед них брати Бойки, Мельники та Оксимці, Валентин Руденко, Лиштван та Дружинець. І хоч на засідання круглого столу, який з цієї значимої дати — двадцятиріччя створення в Україні фермерського руху, минулого четверга відбувся у районному управлінні агропромислового розвитку, запрошувалися всі «аксакали» аграрних економічних перетворень двадцятирічного періоду, справжніх фермерських «іменин» цього разу так і не відбулося. Причому через елементарне — відсутність більшості «іменинників». Особливої образи на цих людей з боку організаторів і не було. Заголовним чином тому, що подібне зібрання було вже не першим, на які впродовж останніх двадцяти років збиралися фермери, щоб обговорити насущні проблеми своєї діяльності. Просто, незмінними у фермерів впродовж усього часу залишаються самі проблеми. Навіть зараз, через стільки років. А це неабияк розчаровує. Те ж таки кредитування, та ж недосконала  законодавча база, той же грабіжницький диспаритет цін, дороговизна засобів захисту рослин, мінеральних добрив, техніки. І — безвихідь. Про все це знову вкотре з болем говорили і заступник начальника управління агропромислового розвитку Олександр Рябоконь, і голова  районної організації Асоціації фермерів та землевласників України Борис Мельник, і фермер Валентин Руденко. До речі, тільки ці два фермери-старожили мають в обробітку півтори тисячі гектарів землі — у радянські часи таку кількість землі обробляли чималим колгоспом.
 Фермери. Чим же насправді є для них праця на землі? Засобом для існування та заробітку? Навряд чи. Адже у кожного з цих людей до того, як взяли в оренду свої перші десятки гектарів була і освіта, і основна робота, за які свого часу отримували непогану платню. Захоплення? Теж опосередковано. Якщо при цьому взяти до уваги те, що всі вони — хлібороби з діда-прадіда. Люблять та шанують і землю, і працю на ній. Люблять спостерігати, як рівними брилами лягає за плугом масний чорнозем, як сіється-вруниться зело, як наливається сонцем колос. Часто кажуть, що немає більшого щастя, ніж милуватися результатами своєї праці. Тоді невже тільки бізнес? Знову мимо. Бо ж де ви бачили бізнесмена, котрий добровільно впрягшись у свого важкого селянського воза, впродовж багатьох років тягнутиме його, виснажуючись до сьомого поту та останніх нервів. Саме тому особисто мені до вподоби інше визначення цієї професії — це їхнє життя. По іншому вони вже не можуть, та, власне, й не хочуть. Саме тому їм, як нікому іншому, болить, що український фермер, який є серцевиною відродження українського села, української душі, відповідальності перед суспільством (лише у приватному секторі нині виробляється 98 процентів картоплі, 88 - овочів, 82 - молока, 86 - фруктів, понад 56 процентів м’яса, загалом 60 процентів валової продукції АПК) поки що не може стати реальним конкурентом не лише для провідних країн Європи та світу, а й залишається пасинком у своїй державі. 
  За прикладами далеко йти не треба. Той же Борис Григорович Мельник, котрий, по суті, був одним з перших акціонерів Українського фермерського банку, ним же й залишається. Проте за двадцять років жодного разу кредитами так і не скористався. Більше того, коли звернувся з цього питання, відповідь отримав оригінальну: банк сільгоспвиробників не кредитує. Ще в гіршій ситуації опинився Валентин Костянтинович — взявши валютний кредит на придбання сільськогосподарської техніки, став заручником валютних банківських оборудок.
   Утім, навіть не це сьогодні найбільше непокоїть фермерів. Хлібом, кажуть, треба нам торгувати, а не землею. Відроджувати та розвивати зерновий бізнес, а не земельний. Невже не розуміють наші державні мужі, що не доросли ми ще до цього, що немає у нас реального підґрунтя для такої важливої справи. Так, практично вся Європа й весь світ торгує землею. Але ж під егідою держави, котра суворо контролює цей процес, дбаючи, аби земля була не засобом для наживи, а працювала — на людину, на державу, на добробут усіх і кожного мешканця села, міста, країни.  Натомість у нас немає для цього найнеобхіднішого —належної законодавчої бази. Відсутні закони про земельний кадастр,  немає державних селянських земельних банків, немає дотичних до ринку землі законів — про ринок зерна, тваринницької продукції тощо.
   «Цікава» й сама по собі податкова схема — коли податки виплачуються не за місцем господарської діяльності, а за юридичними адресами агрохолдингів та інших крупних приватних кампаній-засновників, а, отже, жодної копійки на розвиток соціальної, економічної сфери не мають територіальні громади — нерідко неперспективні та вимираючі села. Невже всього цього не розуміють люди у владі, в парламенті, левова частка з яких — вихідці з цих же сіл…
  Що ж, за таких обставин інакше, ніж подвигом, фермерську діяльність навіть через двадцять років навряд чи можна назвати. Утім, самі вони на це лише усміхаються. Кажуть, роботи не бояться, але й без підтримки  довго не протягнуть, все ще сподіваються на розуміння влади. Сподіватимемося, що їхні голоси таки будуть почуті. Тим більше, що вже опісля нашої зустрічі, коли наш невеселий «іменинний» матеріал вже готувався до друку, надійшла й радісна звістка: мораторій на продаж землі не буде знятий до 2013 року. Поки не будуть ухвалені всі нормативно-правові акти, що регулюють ринок землі. Про таке днями в ефірі "5 каналу" заявив представник Президента у Верховній Раді, народний депутат від партії регіонів Юрій Мирошниченко. 
 —Мораторій не може бути припинений до того моменту, поки не буде ухвалено всі нормативно-правові акти, що регулюють ринок землі. І швидше за все, що в цьому законі, безпосередньо купівля-продаж буде вже з наступного, тобто з 2013 року і саме про це сьогодні йшлося в нашій дискусії в парламенті, - заявив Ю. Мирошниченко. — Верховна Рада, розглянувши законопроекти, що стосувалися ринку землі, ухвалила рішення повернути на доопрацювання законопроект, який пропонує уряд. На наступному пленарному тижні планується розглянути законопроект у першому читанні і, можливо, до кінця сесії, ми маємо шанс ухвалити його в цілому. 
 Що ж, дякуємо й на цьому…
 К.МИХАЙЛЕНКО.

Переглядів: 1025 | Додав: Адмін | Теги: фермер | Рейтинг: 0.0/0
теги
Календар
«  Грудень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Мережі
Пошук
Годинник
Статистика
Счетчик PR-CY.Rank
PR-CY.ru
 



Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Архів записів
 
 
Архітектор © 2008-2024